Шановні користувачі бібліотеки-філії с.Прилісне 

та відвідувачі блогу "Запроси до серця книгу"!

Шановні любителі та поціновувачі книги!

Колектив бібліотеки-філії №15 щиро вітає  Вас з наступаючим Новим роком

                                                      та Різдвом Христовим!

Хай ангел торкнеться Вас ніжно крилом,

зігріє Вам серце Різдвяним теплом.

Хай радість, кохання наповнять Вам дім,

оселяться щастя і спокій у нім.

Щасливого Нового року!

Веселих свят!

Миру!

Зимові канікули - з книгою!

В нашій бібліотеці, під час зимових канікул, діти мають можливість завітати до бібліотеки, щоб провести цікаво та змістовно свій вільний час. Когось цікавлять дитячі журнали та книги, іншим до вподоби поблукати просторами Інтернету та погратися в дитячі ігри. А, можливо, хтось хоче зробити  святкову новорічну саморобку і прикрасити нею нашу виставку-фантазію?

У нашій бібліотеці - можливо все!

А для батьків малечі - знайдуться цікаві книги на всі смаки та інтереси, різноманітні періодичні видання і, звісно ж, вільний доступ до мережі Інтернет.

Отож, чекаємо всіх з нетерпінням!

На новорічні та різдвяні свята бібліотека працює у звичному режимі:

Щодня: з 10 до 19.15

Вихідні дні: субота, 1 січня, 7 січня.

                    Зима прийшла з дарами, з добрими святами!

2 грудня в дитячій залі нашої бібліотеки відбулася презентація книжкової виставки-фантазії "Зима прийшла з дарами, з добрими святами!".

Виставка вміщує матеріали про зиму, як пору року, про новорічні та різдвяні свята, про види відпочинку в цей цікавий і веселий час. А ще вона доповнена дитячими новорічними саморобками.

І знову листопад...
І наче вчора
Усе було: Майдан і барикади,
Багаття й шини, кіптява і порох,
І вірність друзів, і провладна зрада.
Здавалося: горіло все і всюди,
Летіли кулі - зверху, зліва, справа...
Та в непокорі вистояли люди,
І інша народилася держава.
Вже й рік минув...
                     Валентина Лисюк

   Рік тому ще на початку листопада Майдан стояв порожній. Люди спокійно гуляли центром Києва, і ніхто не міг подумати, що незабаром ця бруківка під ногами буде густо полита кров'ю Небесних героїв. І Крим буде ще українською територією. Спокійно було на Сході країни. Ніхто не сподівався удару з боку "старшого брата"...
   Перед нами сьогодні стоїть одне лише завдання - об'єднати Україну, за щасливе та краще майбуття  якої йшли на смерть Герої Небесної Сотні, за яку віддають свої життя воїни-герої в зоні АТО.

Користувачі бібліотеки з цікавістю розглядають тематичні теки про Героїв Небесної Сотні та учасників АТО

Та щоб об'єднати країну найперше потрібно об'єднати людей. Потрібно, щоб кожен українець знав і усвідомлював, що Україна  - єдина і неподільна. Сьогодні, в ці нелегкі часи, не можна бути байдужим, бо тільки з мовчазної згоди байдужих на землі творяться зради і вбивства.

       15 листопада в Прилісненському Будинку культури відбувся благодійний патріотичний вечір під назвою "Хай прийде мир на нашу землю". Мета вечора: збір коштів на допомогу воїнам в зоні АТО. І нам, працівникам культури села, є чим пишатися. 

 СЛОВО І ЧАС

Вітаю вас, шановні прихильники рубрики  блогу "Запроси до серця книгу" - "СЛОВО І ЧАС".
Мені дуже приємно, що ця рубрика знайшла своє місце у ваших небайдужих серцях. Щиро дякую за ваші слова, дописи та відгуки.
Пропоную вашій увазі вірш нашої славної прилісненської поетеси, вчительки, читачки нашої бібліотеки -  Валентини Ліщук, який вона присвятила своєму синові, військовослужбовцю, Богданові. 
На мою думку, кожна мама, що має сина, розділить почуття Валентини Іванівни.                                             
    Тобі, мій синочку.
Мені не забути і дня, й тої миті,
Коли народилось у мене дитя.
Моє найрідніше, найкраще у світі,
Дорожче за злото, за власне життя.

Синочку, синочку, рідненький мій сину,
Я б небо тобі прихилила до ніг.
Прошу: пам'ятай рідну мову, дитино,
Своїх батька-неньку, свій отчий поріг.

Мені не забути, як з татом трудились,
Як ставили, синку, тебе "на крило".
І кожної днини до Бога молились, 
Щоб Він дарував тобі щастя й тепло.

Синочку, синочку, моє соколятко.
Для тебе всі квіти земні простелю...
Моя ти надія, моє ти дитятко,
Найдужче у світі тебе я люблю!

Я дуже надіюсь на тебе, мій сину,
Що будеш Людиною ти на землі.
Що ти пам'ятатимеш завжди родину,
Що матимеш друзів та хліб на столі.

Синочку, синочку, моє соколятко,
Змахнувши крильми ти здійнявся у вись...
Моя ти надіє, моє ти дитятко.
Маленьке-маленьке, таке, як колись.

Запрошуємо вас зануритись в чарівний світ осені-багряниці. Нехай вона поділиться з нами своїм багатством барв, мудрістю розродженої плодами землі, своєю таємничістю, своєю красою...
Так починався літературний падолист "Багрянець осені у водоспадах звуків"за участю учнів 7 класу.

Для всіх користувачів бібліотеки підготовлено книжкову виставку 

"Літературні барви осені"

9 листопада - День української писемності та мови

Мелодійна, ніжна, солов'їна. Навіть слів не вистачає , щоб описати калинове слово! Тож давайте оберігати, плекати, звеличувати цю зброю, гострішу за будь-які кулеметні постріли.

Великий український мовознавець Іван Огієнко сказав: "Мова - душа кожної нації, її святощі, її неоціненний скарб. Вдосконалюймо її , бо вона, як і Україна, у нашому серці, і починається вона з кожного з нас".
Такі слова і думки лунали у нашій книгозбірні на годині рідної мови під назвою 
"Нам душу гріє рідне слово"

                                      

        А тепер продовжу тему української мови в рубриці
                              "СЛОВО І ЧАС".
        Днями  мені на очі  потрапила стаття  в  газеті "Урядовий кур'єр" за 13 листопада під назвою "Духовне очищення... матюками".
        Її автор, Олександр Вертіль, ділиться з читачами своїми роздумами щодо нещодавно прочитаної ним книги про революційний Майдан. З етичних міркувань він не називає авторів та назву книги, але викладає суть книги, її тему. 
На його думку, "цінність цієї книги у намаганні сучасників за допомогою художнього слова збагнути й осмислити недавню подію, оцінити її під кутом зору сучасників і навіть учасників. Адже це був не просто Майдан, а духовне очищення, перша новітня сторінка в нашій історії, яка допомагає всім нам змивати багатолітнє нашарування брехні, підлості та скверни".
Але суть в тому, що, хоч і не густо, та сторінки такого серйозного видання "засіяні солонцем". То тут, то та зринають делікатні крапки замість окремих літер, натяки на вульгарщину чи й вона сама.
       Чого не вистачило авторам, упорядникам, редактору? Таланту, уваги, розважливості, такту, скромності? Чи може елементарної культури письма?
Чому у нашій багатогранній, милозвучній мові не знайшлося слів, якими б  автори даного видання не змогли замінити брудну лайку? Чим і як це пояснити ?
       Я погоджуюсь з автором статті, Олександром Вертілем, що можна змиритися з усім цим, якби йшлося про якісь другорядну, не дуже важливу тему. Але ж...
      Зачекаємо, коли про Майдан напишуть по-справжньому художньо, талановито, пронизливо і - без матюків.