![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg_nda2egHX1yu32iFbnhp-IL9ZXQh8qxOQXbkixThlxwR1pK7ImvzJVv6BHCUq9iBGL86bcAyEO8l2Rdr-FgXm2yUefMH32oTSaG0iaRobDiUYy0vWlxCOChNwLc5PMpH_jSKcEHwNt1c/s320/33139532.jpg)
Марія Іванівна уродженка села
Четвертня Маневицького району, яка свої поетичні доробки друкує під творчим псевдонімом
Марія Волинська, адже для неї ця земля найкраща і найулюбленіша. За освітою
пані Марія - вчитель математики, працювала директором школи, сільським головою,
у районному управлінні соціального захисту населення. Марія Іванівна –
виконавиця українських народних пісень, учасниця самодіяльних колективів,
захоплюється малюванням.
Остання книга Марії Іванівни «Спалах
вічності» розповідає про воїнів-героїв Маневицького району, що загинули на
Сході України, борючись за її цілісність. В книзі подано невеликі біографічні
нариси про загиблих героїв. Кожному з них автор присвятила поезію.
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjDqYE6ofQjvqCfA9yGzPeULPH4_TUYPP9v12PNu8PfMnDXZmpPRTg04RoaPpVgNR-x2fIisIG1UeCb-WpJHBWGVmU9h1dU85PyY49AqWyueYzGqEJ4tjcnvRJoARQ_go1zO1gsab0NejU/s200/dfd56ec516270ddb1a6acdd0b88948d4_XL.jpg)
Кожній родині загиблих, що були присутні на презентації, Марія Іванівна власноруч подарувала свою книгу з авторським написом.
Посвяту нашому односельчанину Василю
Шишолику, який загинув під Соледаром, зворушливо читала Тетяна Хилюк.
Шишолик
Василь Серафимович
Злетів
у піднебесся назавжди…
Зростав Василь
серед краси лісів
Й озерних плес у
рідному Приліснім.
Зірок не рвав,
але життя любив,
І рідний край, і
українську пісню.
На космодромі
молодим служив,
Де кораблі
злітали в піднебесся.
Радів, чекав і
мріяв, просто жив,
І кликав долю,
чи не озоветься.
Знайшлась
одна-єдина назавжди.
Дітей зростили і
жили в любові.
Тож не чекали
від Кремля біди –
Вона прийшла,
замішана на крові.
Василь залишив
все, що так любив,
І добровольцем
на Донбас поїхав.
Країну рідну
гідно боронив,
Щоб і Прилісне
не спіткало лихо.
Воно прийшло у
його рідний дім
Із звісткою:
«Під Соледаром вбито».
Своє життя Герой
віддав, а втім
Про нього
пам’ять буде вічно жити.
Понесли на руках
його труну
Через сплетіння
болю, сліз й любові.
Серця живих
кляли страшну війну.
«Герої не
вмирають!» – Слава в слові.
16.11.2016 р.