9 листопада - День української писемності та мови
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjQHsJ7YKw4HGTBuxY65cQQa-umpmTgr_dj2TlWHzc7etYNwMQ5fgRRP7hZVPmxmbvBgAt1FBzT3y3TIccRZBS3cFFZsJ14k85IUqLGvzIsxpSKAprrEOa5Ut-zNw0fujwirPyrOyOXZ8w/s1600/KG-3-1.jpg)
Великий український мовознавець Іван Огієнко сказав: "Мова - душа кожної нації, її святощі, її неоціненний скарб. Вдосконалюймо її , бо вона, як і Україна, у нашому серці, і починається вона з кожного з нас".
Такі слова і думки лунали у нашій книгозбірні на годині рідної мови під назвою
"Нам душу гріє рідне слово"
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiOEI5sYymGmhv7oIr4FVw9ayFsZ87d2QH9hTqsQW4ZV92R2XQ0GbEANcEPq1RH9RD0p16R9lhlq5U6QMBqQ88tIzzceRyAM5Yu-CB68-Jr8aqdvqCR5I3ObGdK-kBxmXq6wPOyF01z7FI/s1600/1137190.jpg)
"СЛОВО І ЧАС".
Днями мені на очі потрапила стаття в газеті "Урядовий кур'єр" за 13 листопада під назвою "Духовне очищення... матюками".
Її автор, Олександр Вертіль, ділиться з читачами своїми роздумами щодо нещодавно прочитаної ним книги про революційний Майдан. З етичних міркувань він не називає авторів та назву книги, але викладає суть книги, її тему.
На його думку, "цінність цієї книги у намаганні сучасників за допомогою художнього слова збагнути й осмислити недавню подію, оцінити її під кутом зору сучасників і навіть учасників. Адже це був не просто Майдан, а духовне очищення, перша новітня сторінка в нашій історії, яка допомагає всім нам змивати багатолітнє нашарування брехні, підлості та скверни".
Але суть в тому, що, хоч і не густо, та сторінки такого серйозного видання "засіяні солонцем". То тут, то та зринають делікатні крапки замість окремих літер, натяки на вульгарщину чи й вона сама.
Чого не вистачило авторам, упорядникам, редактору? Таланту, уваги, розважливості, такту, скромності? Чи може елементарної культури письма?
Чому у нашій багатогранній, милозвучній мові не знайшлося слів, якими б автори даного видання не змогли замінити брудну лайку? Чим і як це пояснити ?
Я погоджуюсь з автором статті, Олександром Вертілем, що можна змиритися з усім цим, якби йшлося про якісь другорядну, не дуже важливу тему. Але ж...
Зачекаємо, коли про Майдан напишуть по-справжньому художньо, талановито, пронизливо і - без матюків.
Немає коментарів:
Дописати коментар