9 листопада - День української писемності та мови

Мелодійна, ніжна, солов'їна. Навіть слів не вистачає , щоб описати калинове слово! Тож давайте оберігати, плекати, звеличувати цю зброю, гострішу за будь-які кулеметні постріли.

Великий український мовознавець Іван Огієнко сказав: "Мова - душа кожної нації, її святощі, її неоціненний скарб. Вдосконалюймо її , бо вона, як і Україна, у нашому серці, і починається вона з кожного з нас".
Такі слова і думки лунали у нашій книгозбірні на годині рідної мови під назвою 
"Нам душу гріє рідне слово"

                                      

        А тепер продовжу тему української мови в рубриці
                              "СЛОВО І ЧАС".
        Днями  мені на очі  потрапила стаття  в  газеті "Урядовий кур'єр" за 13 листопада під назвою "Духовне очищення... матюками".
        Її автор, Олександр Вертіль, ділиться з читачами своїми роздумами щодо нещодавно прочитаної ним книги про революційний Майдан. З етичних міркувань він не називає авторів та назву книги, але викладає суть книги, її тему. 
На його думку, "цінність цієї книги у намаганні сучасників за допомогою художнього слова збагнути й осмислити недавню подію, оцінити її під кутом зору сучасників і навіть учасників. Адже це був не просто Майдан, а духовне очищення, перша новітня сторінка в нашій історії, яка допомагає всім нам змивати багатолітнє нашарування брехні, підлості та скверни".
Але суть в тому, що, хоч і не густо, та сторінки такого серйозного видання "засіяні солонцем". То тут, то та зринають делікатні крапки замість окремих літер, натяки на вульгарщину чи й вона сама.
       Чого не вистачило авторам, упорядникам, редактору? Таланту, уваги, розважливості, такту, скромності? Чи може елементарної культури письма?
Чому у нашій багатогранній, милозвучній мові не знайшлося слів, якими б  автори даного видання не змогли замінити брудну лайку? Чим і як це пояснити ?
       Я погоджуюсь з автором статті, Олександром Вертілем, що можна змиритися з усім цим, якби йшлося про якісь другорядну, не дуже важливу тему. Але ж...
      Зачекаємо, коли про Майдан напишуть по-справжньому художньо, талановито, пронизливо і - без матюків.