Маневиччина – мила серцю сторона

Маневиччина – це край, який приваблює кожного неповторною красою своєї чарівної природи, унікальними пам’ятниками старовини, щедрої гостинністю чепурної поліської сільської хати. Маневиччина широко відкриває свої двері перед всіма, хто бажає пізнати її історію, заглибитись у її давні витоки, доторкнутись до величних святинь минувшини й чутливих струн сьогодення.

Унікальним місцям Маневицького краю, його природним перлинам, зокрема Черемському природному заповіднику,  і був присвячений краєзнавчий навігатор «Маневиччина – мила серцю сторона», який підготувала бібліотека для учнів 7-8-х класів.
Наочним доповненням до заходу була книжкова виставка "ЗНАЙ. ЦІНУЙ. БЕРЕЖИ!"

   

  В другу неділю травня в розквіті весни, у буянні трав світ відзначає День матері.
      Мати, мама, матуся, неня - такими високими словами величаємо жінку-матір. Скільки спогадів і тепла таїть в собі це магічне слово! Цим словом ми називаємо найдорожчу, найдобрішу, найкращу і наймилішу нам людину. Адже кожного, від самого народження і до глибокої старості, образ матері супроводжує через усе життя. Саме мати навчає нас бути мудрими, добрими, навчає жити, вірити, любити і надіятись.
        14 травня на сцені Прилісненського Будинку культури вітали ЖІНКУ-МАТІР. Програма свята включала чаруючі пісні і запальні танці, зворушливі поетичні слова і іскрометний гумор.

Дорогі ветерани! 

Своєю хоробрістю і героїзмом, відвагою та безмежною любов’ю до     Батьківщини ви всьому світові довели, що Україна ніколи не скориться загарбникам. Сьогодні ми низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю тих, хто, нехтуючи смерть, зупинив фашистську навалу ціною власного життя. Ми складаємо глибоку шану всім, хто виборював перемогу в жорстоких боях і самовіддано трудився в тилу. Ми ніколи не забудемо, що на вашу долю випали і найважчі випробування в післявоєнні роки. Своїми руками ви підняли з попелу вщент зруйновані міста і села, фабрики і заводи, відродили, знищений війною народногосподарський комплекс держави.

У цей святковий день бажаємо вам міцного здоров'я, довголіття та щоб ваші близькі вас не засмучували.

Зі святом вас, переможці!

До Дня пам'яті та примирення  бібліотека підготувала книжкову виставку-реквієм 

"Перемога в серцях поколінь"

Радимо ознайомитись з новими виданнями на тему Другої світової війни 

 

              Щороку, в травні, ми відзначаємо одне з найвеличніших свят нашої Батьківщини - День пам'яті та примирення.
       Цього весняного дня по всій Україні вкриваються квітами і величні пам'ятники, і скромні обеліски. А це означає, що пам'ять народна -  жива, що подвиг, загиблих у бою, - не забутий! 
        Все менше залишається тих, хто пам'ятає злочини нацистів зі свого гіркого досвіду.

Марія Сидорівна Халик 

        У 1942 році 33-х молодих хлопців і дівчат з Прилісного було вивезено на примусові роботи в Німеччину. Серед них була і Марія Сидорівна Халик. Вона ще й нині до найменших подробиць памятає ті жахливі часи.

        Їй було лише 16, коли 22 червня 1942 року зі станції Маневичі, в товарному вагоні, дівчину відправили до Німеччини. Марія Сидорівна крізь сльози згадує ті 3 роки  нелюдських умов життя,  каторжну, непосильну працю, і невимовну тугу за отчим домом...

       Нині Марії Сидорівні Халик - 91 рік. Її життя оповите турботою і піклуванням дітей, внуків та правнуків.

        Здоров'я вам, шановна Маріє Сидорівно! Радості і добра!

Пам'ятайте про тих, що без вісті пропали!
Пам'ятайте про тих, що не встали, як впали!
Пам'ятайте про тих, що згоріли, як зорі, - 
Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.
Пам'ятайте про тих, що за правду повстали!
Пам'ятайте про тих, що лягли на заставах!
Пам'ятайте про тих, що кидались під танки...
Є в місцях невідомих невідомі останки.
Є в лісах, є у горах і є під горою - 
Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв!
Пам'ятайте про них і у праці, і в пісні.
Хай відомими стануть всі герої безвісні!

Василь Серафимович Шишолик

      9 липня 2015 року Василь Шишолик добровольцем по частковій мобілізації вирушив захищати східні рубежі країни у складі 59-ої окремої механізованої бригади. 

      Загинув 15 лютого на Донеччині, під містом Соледар.

      У Василя залишились дружина, троє дітей і двоє онуків. 

      Світла пам'ять усім загиблим за Україну!