Щороку, в травні, ми відзначаємо одне з найвеличніших свят нашої Батьківщини - День пам'яті та примирення.
       Цього весняного дня по всій Україні вкриваються квітами і величні пам'ятники, і скромні обеліски. А це означає, що пам'ять народна -  жива, що подвиг, загиблих у бою, - не забутий! 
        Все менше залишається тих, хто пам'ятає злочини нацистів зі свого гіркого досвіду.

Марія Сидорівна Халик 

        У 1942 році 33-х молодих хлопців і дівчат з Прилісного було вивезено на примусові роботи в Німеччину. Серед них була і Марія Сидорівна Халик. Вона ще й нині до найменших подробиць памятає ті жахливі часи.

        Їй було лише 16, коли 22 червня 1942 року зі станції Маневичі, в товарному вагоні, дівчину відправили до Німеччини. Марія Сидорівна крізь сльози згадує ті 3 роки  нелюдських умов життя,  каторжну, непосильну працю, і невимовну тугу за отчим домом...

       Нині Марії Сидорівні Халик - 91 рік. Її життя оповите турботою і піклуванням дітей, внуків та правнуків.

        Здоров'я вам, шановна Маріє Сидорівно! Радості і добра!

Пам'ятайте про тих, що без вісті пропали!
Пам'ятайте про тих, що не встали, як впали!
Пам'ятайте про тих, що згоріли, як зорі, - 
Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.
Пам'ятайте про тих, що за правду повстали!
Пам'ятайте про тих, що лягли на заставах!
Пам'ятайте про тих, що кидались під танки...
Є в місцях невідомих невідомі останки.
Є в лісах, є у горах і є під горою - 
Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв!
Пам'ятайте про них і у праці, і в пісні.
Хай відомими стануть всі герої безвісні!

Василь Серафимович Шишолик

      9 липня 2015 року Василь Шишолик добровольцем по частковій мобілізації вирушив захищати східні рубежі країни у складі 59-ої окремої механізованої бригади. 

      Загинув 15 лютого на Донеччині, під містом Соледар.

      У Василя залишились дружина, троє дітей і двоє онуків. 

      Світла пам'ять усім загиблим за Україну!