Ти кажеш, не було голодомору?
І не було голодного села?
А бачив ти в селі пусту комору,
З якої зерно вимели до тла?
Як навіть варево виймали із печі
І забирали прямо із горшків.
Голод… Це страшне слово повертає нас у
далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє
голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної
сторінки в історії України.
Сьогодні
– час очищення і ми починаємо осмислювати, що з нами, українцями, сталося…
Сміливішає пам’ять, мужніє душа, розковується свідомість, звільнена від страху.
Пройдуть
роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця
людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився
після тих страшних років. Вона завжди буде об’єднувати всіх живих одним
спогадом, одним сумом, однією надією.
До цієї дати працівники Центральної
бібліотеки та Будинки культури організували і провели для учнів 11-х класів інформаційну годину «Тінь
голодної смерті».
Хвилиною
мовчання та горінням свічки всі присутні згадали невинно закатованих жертв
голодом.
Також в бібліотеці для читачів
організована книжкова виставка-спомин «Голодомор – печаль і скорбота України». Де представлена література про геноцид
української нації, спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй пам’яті
крізь роки проніс страждання та біль, спричинені тоталітарним режимом.
Голодомор 1932-1933
років в Україні назавжди залишиться в нашій пам’яті, як одна з найстрашніших
сторінок минулого, тому що пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все
життя: і життя людини, і життя країни.