Ти кажеш, не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно вимели до тла?

Як навіть варево виймали із печі

І забирали прямо із горшків.

Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.

      Сьогодні – час очищення і ми починаємо осмислювати, що з нами, українцями, сталося… Сміливішає пам’ять, мужніє душа, розковується свідомість, звільнена від страху.

      Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об’єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією.

       До цієї дати працівники Центральної бібліотеки  та Будинки культури організували і провели для учнів 11-х класів інформаційну годину «Тінь голодної смерті».

Хвилиною мовчання та горінням свічки всі присутні згадали невинно закатованих жертв голодом.

Також в бібліотеці для читачів організована книжкова виставка-спомин «Голодомор – печаль і скорбота України». Де представлена література про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль, спричинені тоталітарним режимом.

Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в нашій пам’яті, як одна з найстрашніших сторінок минулого, тому що пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все життя: і життя людини, і життя країни.