Кожну четверту
суботу листопада Україна поминає жертв Голодомору, який
забрав життя мільйонів наших земляків. Жорстокість голодомору полягає
передусім у тому, що голод не був наслідком стихійного лиха, посухи або
неврожаю, він став результатом навмисної політики тодішнього режиму. За
оцінками істориків і демографів, кількість прямих і не прямих втрат населення
України становить понад 10 мільйонів осіб.
Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення
здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови,
традицій.
Цей голодомор
1932—1933 років — «неопалима купина» — кущ, який ніколи не перестає горіти,
рана, що ніколи не загоюється. З кожною жалобною річницею ця рана відновлюється
й з’являються нові й нові документальні спогади свідків тих жорстоких подій,
народжуються прозові й віршовані твори, які передають ті жахіття. З їхніх
сторінок мільйони українських душ кличуть до кожного з нас.
Вшановуючи
пам’ять жертв голодомору українського народу в Центральній бібліотеці оформлено
книжкову виставку-спомин «Запали у серці свічку», на
якій представлені книжково-ілюстративні, документальні матеріали
трагічних сторінок історії України.