Кожну четверту суботу листопада Україна поминає жертв Голодомору, який забрав  життя мільйонів наших земляків. Жорстокість голодомору полягає передусім у тому, що голод не був наслідком стихійного лиха, посухи або неврожаю, він став результатом навмисної політики тодішнього режиму. За оцінками істориків і демографів, кількість прямих і не прямих втрат населення України становить понад 10 мільйонів осіб.
Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.

Цей голодомор 1932—1933 років — «неопалима купина» — кущ, який ніколи не перестає горіти, рана, що ніколи не загоюється. З кожною жалобною річницею ця рана відновлюється й з’являються нові й нові документальні спогади свідків тих жорстоких подій, народжуються прозові й віршовані твори, які передають ті жахіття. З їхніх сторінок  мільйони українських душ кличуть до кожного з нас.

Вшановуючи пам’ять жертв голодомору українського народу в Центральній бібліотеці оформлено книжкову виставку-спомин «Запали у серці свічку», на якій представлені книжково-ілюстративні, документальні матеріали  трагічних сторінок історії України.