Весна в розмаї. Двадцять шосте квітня.

Тривожна ніч. Здригнулася земля.

Невинно  вишні  чарували цвітом,

А вибух все навколо спопеляв.

Дзвінок в пожежній. Швидко мчать машини.

В четвертім вибух і прорвало дах.

Відважні хлопці мужньо, безупинно

У пекло йшли, забувши біль і страх.

Вогненний стовп у небі - гриб кривавий.

Смертельні хмари сколихнули світ.

Вкриває дим будинки, сквери, трави.

Біда навколо... То горить графіт.

Смертельні ізотопи в хмарах диму

Розносить вітер на поля, міста.

Уран і стронцій (ізотоп незримий),

Посіють на усій планеті жах.

Вогонь потрібно погасити прудко,

Бо поруч три реактори стоять.

Водневий вибух може бути швидко.

У Прип’яті прокинулись, не сплять.

Прийшли на допомогу всі охочі,

Не відчуваючи, не знаючи біди.

Вогонь гасили довго: дні і ночі.

На все життя залишились сліди.

До лиха не були вони готові:

Студенти, водії  та шахтарі,

Робітники і льотчики, й військові,

Медсестри, санітари, лікарі.

Лопатами граніт радіаційний

Скидали хлопці... Мужній наш солдат!

Німий потенціал інформаційний,

Бо в Києві — колони і парад.

Ще довго полум’я в Чорнобилі гасили.

Мов бомба атомна зірвалась в мирні дні.

Забрав Чорнобиль і здоров’я, й сили,

І наслідки трагедії сумні.

На все життя хвороб невиліковних...

Захворюваність  — рак і діабет..

Забруднені навколишні водойми,

Поля заражені, ліси — це не секрет.

Я вдячна людям тим, що врятували

Усю планету в найскрутніший час.

Ми перед ними всі заборгували.

Скажу сьогодні просто, без прикрас.