24 вересня 2014 р.

                                         СЛОВО І ЧАС

"І ростуть домовини так рясно, як у лісі гриби..."
 Таке наше сьогодення, яке помережане кривавими втратами. І як відгомін кривавих подій на Сході, обпікають душу проникливі слова нововолинської поетеси Світлани Костюк:

...Наливаються кровю очі нової доби,
Щось втрачає душа у скаженій оцій  круговерті...
І ростуть домовини так рясно, як в лісі гриби,
І стає страшнувато, бо ми вже звикаєм до смерті...
Якась сила бісівська керує парадом мармиз,
Боїмося себе і почути не вміємо брата.
Невблаганно і вперто котимось-котимось вниз
                                         під приціл автомата...
І кричати буває так важко, як інколи в сні.
І від тебе уже не залежить в цій гонці нічого.
Двадцять перше сторіччя...
Осанна кривавій весні...
І остання надія на вкотре розіп'ятого Бога.