"Бібліотека - територія єдності"
Напередодні свята, Всеукраїнського дня бібліотек, в районному Будинку культури вшановували бібліотекарів району. Захід пройшов під девізом української бібліотечної асоціації 2014 року "Бібліотека - територія єдності".
Наша бібліотека була відзначена в номінації "Краща бібліотека" Отримали подяку від голови районної ради Людмили Веремчук
75 років Маневицької районної бібліотеки!
Бібліотека-філія с. Прилісне приєднується до вітань колегам районної бібліотеки і зичить їм здоров'я, творчої наснаги та всяких гараздів.
В осінній день приходить світле свято
Людей, що нашу пам'ять бережуть.
І хочеться сказати так багато
Вам всім, хто творить цю нелегку путь.
Вам всім, хто серцем відкрива майбутнє,
Вертаючи минуле з забуття,
Все, що в людині мусить буть присутнє -
Любов і мудрість, жагу до життя.
І це не просто із книжок сторінки
Чи шпальт, подій газетних буревій.
Ні, це цивілізації "ужинки",
Що збереглися в пам'яті людській.
Це завдяки зусиллям праці вашій,
Такій і непростій, і нелегкій.
Ми любим вас, бо ви найкращі наші.
Вплітаємо в вітання голос свій.
Ці квіти вам, шановні колеги!
Щира подяка Вам за працю, за творчість і невгамовність ідей! Ви справді найкраща бібліотека, громаді Вашого села дуже пощастило з такими бібліотекарями! А я так просто пишаюся Вами! І знову кажу: - ДЯКУЮ!!!
ВідповістиВидалитиЩиро дякую, Галино Павлівно! Хочу відповісти словами моєї улюбленої Ліни Костенко:
ВидалитиЖиття іде, і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, - час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, - пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде, і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш - то уже навіки