вівторок, 30 вересня 2014 р.

             
    "Бібліотека - територія єдності"


      Напередодні свята, Всеукраїнського дня бібліотек, в районному Будинку культури вшановували бібліотекарів району. Захід пройшов під девізом української бібліотечної асоціації 2014 року "Бібліотека - територія єдності".
     
Наша бібліотека була відзначена в номінації "Краща бібліотека"                                                                                              Отримали подяку від голови районної  ради                                                                                                                 Людмили Веремчук

    Цього погожого осіннього дня відзначали ще одну визначну дату для бібліотекарів Маневиччини - 
                                75 років Маневицької районної бібліотеки!
 Бібліотека-філія с. Прилісне приєднується до вітань колегам районної бібліотеки і зичить їм здоров'я, творчої наснаги та всяких гараздів.

В осінній день приходить світле свято
Людей, що нашу пам'ять бережуть.
І хочеться сказати так багато
Вам всім, хто творить цю нелегку путь.
Вам всім, хто серцем відкрива майбутнє,
Вертаючи минуле з забуття,
Все, що в людині мусить буть присутнє -
Любов і мудрість, жагу до життя.
І це не просто із книжок сторінки
Чи шпальт, подій газетних буревій.
Ні, це цивілізації "ужинки",
Що збереглися в пам'яті людській.
Це завдяки зусиллям праці вашій,
Такій і непростій, і нелегкій.
Ми любим вас, бо ви найкращі наші.
Вплітаємо в вітання голос свій.

Ці квіти вам, шановні колеги!


2 коментарі:

  1. Щира подяка Вам за працю, за творчість і невгамовність ідей! Ви справді найкраща бібліотека, громаді Вашого села дуже пощастило з такими бібліотекарями! А я так просто пишаюся Вами! І знову кажу: - ДЯКУЮ!!!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Щиро дякую, Галино Павлівно! Хочу відповісти словами моєї улюбленої Ліни Костенко:
      Життя іде, і все без коректур.
      І час летить, не стишує галопу.
      Давно нема маркізи Помпадур,
      і ми живем уже після потопу.
      Не знаю я, що буде після нас,
      в які природа убереться шати.
      Єдиний, хто не втомлюється, - час.
      А ми живі, нам треба поспішати.
      Зробити щось, лишити по собі,
      а ми, нічого, - пройдемо, як тіні,
      щоб тільки неба очі голубі
      цю землю завжди бачили в цвітінні.
      Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
      щоб ці слова не вичахли, як руди.
      Життя іде, і все без коректур,
      і як напишеш, так уже і буде.
      Але не бійся прикрого рядка.
      Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
      не бійся правди, хоч яка гірка,
      не бійся смутків, хоч вони як ріки.

      Людині бійся душу ошукать,
      бо в цьому схибиш - то уже навіки

      Видалити