День Святого Миколая, Новий рік, Різдво, Щедрий вечір, Водохреща – дуже колоритні свята, цікаві своєю самобутністю і чарівністю, глибиною народної філософії, дивовижною красою і духовністю української нації. З кожним цим святом в оселю приходить чудова казка, гарний настрій, безліч подарунків і сюрпризів. У цей час діти та дорослі обмінюються подарунками, щедрують, колядують, ходять до храму, святять воду та багато чого іншого.

До новорічних свят в Центральній бібліотеці оформлена книжкова виставка-фантазія «Зима прийшла з дарами, з добрими святами». На ній представлені різні книги про народні традиції відзначення зимових свят, художні твори, легенди, вірші та казки  про цікаві події у ці святкові дні.

Дорогі користувачі нашої бібліотеки та жителі громади, працівники Центральної бібліотеки щиро вітають Вас з прийдешнім Новим 2021 роком і Різдвом Христовим!

Дай Боже Вам любові і тепла,

Добра в сім’ї і затишку в оселі,

Щоб щастя світла музика текла

В Різдвяні свята, щедрі і веселі!

Хай здійснює бажання рік Новий,

Хай край наш рясно процвітає,

З чудовим святом, радості і мрій

Ми щиро і сердечно Вас вітаєм!

 

«Книгочитограйко»

 Чарівний настрій напередодні Нового року змушує серце завмирати в очікуванні дива, і всі ми чекаємо радісних подій, веселих посмішок, найбажаніших подарунків і казкових чудес. 

Для створення  новорічної атмосфери в Центральній бібліотеці бібліотекар з членами клубу «Книгочитограйко» виготовляли новорічні іграшки. Вони  вирізали та склеювали, згинали заготовки, формували свої ялинкові прикраси.

Завдяки дитячій  творчісті та фантазії - це передноворічне спілкування перетворилося на справжнє свято для дітей, які із задоволенням творили красу.

 

 14 грудня 1986 року було офіційно повідомлено про завершення будівництва саркофага над зруйнованим у результаті вибуху четвертим енергоблоком ЧАЕС. Цей день став скорботним нагадуванням усьому людству про важке подолання наслідків аварії на реакторі атомної станції.

День вшанування ліквідаторів аварії на ЧАЕС нерозривно пов’язаний із техногенною катастрофою 1986 року, подібної до якої за масштабами і наслідками ще не бачив світ. Аварія на Чорнобильській атомній електростанції сколихнула все людство не лише своєю величезною руйнівною силою, а й мужністю тих, хто першим зіткнувся з її страшними наслідками. Їх називають по-різному: чорнобильці, ліквідатори, вогнеборці. Усі вони – герої, які ціною власного життя врятували життя мільйонів.

У ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС брали участь понад 650 тисяч людей з усього Радянського Союзу, з яких більше половини представляли тодішню УРСР.

Чорнобиль для нас ніколи не стане минулим. Величний подвиг здійснили всі, хто брав участь у ліквідації наслідків вибуху на четвертому енергоблоці атомної станції. Від усього серця зичимо ми героям-ліквідаторам та усім, хто пам’ятає світ до Чорнобиля і тим, хто народився вже після катастрофи – міцності духу, здоров’я і впевненості в завтрашньому дні!

Нажаль багато, хто з ліквідаторів вже давно покинули це земне життя. Тому велика шана і уклін до землі всім героям, всім, хто не жалів себе, всім, хто спас нас від ще більшого лиха, вдовам і родинам тих, хто не дожив до цього дня. Обов’язок кожного з нас – пам’ятати про це й підтримувати тих, до кого у сім’ю прийшла чорнобильська біда.

 До дня вшанування ліквідаторів аварії на ЧАЕС в Центральній бібліотеці підготовлена книжкова виставка «ЧОРНОБИЛЬ НЕ МАЄ МИНУЛОГО ЧАСУ».

 

 

 

Всеукраїнський тиждень права проводиться щороку в тиждень, що включає 10 грудня – День прав людини, який відзначається в пам’ять проголошення Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році Загальної декларації прав людини. Проведення Тижня започатковано Указом Президента України від 8 грудня 2008 року.

А тому 14 грудня для учнів 8-Б класу була проведена хвилина спілкування про права і обов’язки кожної людини. Всі присутні мали змогу ознайомитись зі змістом основних статей Конституції, Законів України, історію створення Декларації прав людини. Доцільними були життєві приклади з проаналізованими конкретними ситуаціями та методами їх вирішення у правовому полі.

 Продовженням заходу стала правова вікторина «Я знаю свої права» учасникам якої було цікаво і корисно довідатись про свої права, обов’язки та відповідальність згідно чинного законодавства України, адже дуже часто наші повсякденні вчинки мають правові наслідки. Присутні дружно давали відповіді на запитання вікторини.

А також була оформлена книжкова виставка-інформація «Є право – значить є надія».

Центральна бібліотека Прилісненської сільської ради поповнила свої фонди. Понад 100 примірників книг,  були придбані за бюджетні кошти Прилісненської громади. Це яскраві видання на будь-який смак для читачів різних вікових груп.

За більш детальною інформацією звертайтесь до нашої бібліотеки, де наші працівники зможуть вас ознайомити з новинками.

                                              

                                             

 

У всьому світі 1 грудня говорять про СНІД, про те, яку загрозу існуванню людства несе ця глобальна епідемія. Згадують і оплакують тих хто вже помер або смертельно хворий, говорять про масштаби трагедії і про те, що ця чума ХХ, а тепер вже і ХХІ століття загрожує існуванню людства…

Центральна бібліотека також  не може  залишитися в стороні від цієї проблеми, тому до цієї дати підготовлена  виставка-інформація «Про СНІД: забувати не слід» На ній представлена інформація про властивості цього вірусу, про ВІЛ-інфекції та шляхи поширення хвороби, про лікування і профілактику СНІДу, стан захворюваності на ВІЛ/СНІД в Україні і заходи проти епідемії.

Кожну четверту суботу листопада Україна поминає жертв Голодомору, який забрав  життя мільйонів наших земляків. Жорстокість голодомору полягає передусім у тому, що голод не був наслідком стихійного лиха, посухи або неврожаю, він став результатом навмисної політики тодішнього режиму. За оцінками істориків і демографів, кількість прямих і не прямих втрат населення України становить понад 10 мільйонів осіб.
Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.

Цей голодомор 1932—1933 років — «неопалима купина» — кущ, який ніколи не перестає горіти, рана, що ніколи не загоюється. З кожною жалобною річницею ця рана відновлюється й з’являються нові й нові документальні спогади свідків тих жорстоких подій, народжуються прозові й віршовані твори, які передають ті жахіття. З їхніх сторінок  мільйони українських душ кличуть до кожного з нас.

Вшановуючи пам’ять жертв голодомору українського народу в Центральній бібліотеці оформлено книжкову виставку-спомин «Запали у серці свічку», на якій представлені книжково-ілюстративні, документальні матеріали  трагічних сторінок історії України. 

 

 

 

       Щороку 21 листопада в нашій країні відзначають День Гідності та Свободи, встановлений Указом Президента України Петра Порошенка у 2014. У цей день весь український народ вшановує громадянський подвиг учасників Помаранчевої революції 2004 року, революції Гідності на Майдані у Києві 2013-2014 років, увічнює пам'ять самовідданих українців, Героїв Небесної Сотні, які поклали своє життя у боротьбі за самовизначення нації, героїв—воїнів АТО, котрі загинули, захищаючи  кордони та суверенітет нашої держави.

З нагоди Дня Гідності та Свободи у Центральній бібліотеці підготовлено книжкову виставку: «Від  революції Свободи до революції Гідності».  

                                                 

                                          Хай Чумацький Шлях зоріє, 

Хай молитва душу гріє,
Хай Вкраїну навіки
Прославляють козаки!
Хай Покрова Пресвята
Серце щастям огорта,
І усім нам подарує
Довгі та благі літа!

До Дня українського козацтва та Дня захисника України, що відзначається в Україні 14 жовтня на свято Покрови Пречистої Богородиці в Центральній бібліотеці Прилісненської сільської ради   представлена  книжкова виставка «Ми правнуки славетних козаків», яка присвячена найбільш яскравим постатям Війська Запорізького та історії виникнення козацтва в Україні.

Про те, хто такі запорожці, про державну діяльність українських вояків, їх  героїчну  звитягу,  походи,  про життя  та побут козаків на Січі, про славні  звичаї, традиції та легенди  можна дізнатися зі сторінок  історичної,  художньої та довідкової  літератури. Читачі можуть ознайомитися з книгами, які дозволять зануритись у неймовірну атмосферу славних героїчних часів козацької доби.

  Не випадково, свято українського козацтва співпадає з Днем захисника України.   На книжкових полицях  виставки   експонуються  матеріали про подвиги воїнів-захисників, які   і сьогодні продовжують героїчні сторінки нашої історії, захищаючи  кордони від ворогів.

         Бажаючих ознайомитися з виставкою запрошуємо до нашої бібліотеки!

Цікаві факти про українських козаків:

Суспільство без поліції та без в'язниць

Це здається неможливим але у тисячному товаристві не було ніякої форми поліції або наглядачів за законом, як це було в усіх інших великих містах. Закони на Січі були досить жорстокими. За крадіжку чи вбивство одного з побратимів, козак не те що платив життям, а робив це в доволі жорстокій формі: його могли поховати живцем разом з небіжчиком, або бити кийками, що часто закінчувалось фатально. Так, можна сказати, що це не гуманно, але дисципліна була відмінна.

Перша Республіка

Запорізьку Січ можна по праву вважати першим політичним формуванням з ознаками республіки, вона була незалежною і всі європейські країни намагалися налагодити з нею дипломатичні відносини.

Відкриті двері

Існував у запорожців цікавий звичай. Їх курені були завжди відкриті. Мандрівник чи перехожий може зайти туди, погостювати, попоїсти і рушити далі в дорогу. І це навіть якщо господаря немає вдома. Однак існувало суворе правило, з куреня нічого не виносити, а інакше - покарання. А як хтось знайде якусь річ на Січі, прив'язує її до високого стовпа. Як за три дні власник не знайдеться, то і річ переходить у володіння того, хто її знайшов.

Головний це кухар

На початку СІЧІ головним Гетьманом був "кашевар", тобто кухар. Недаремно і назва була Кошевий Отаман!

Кошових отаманів до середини XVII століття часто називали гетьманами.

У Козацькій Республіці владу кошового отамана обмежували звіт, час і рада запорожців. Кожен кошовий щороку 1 січня звітувався перед побратимами на раді. Якщо козаки висловлювали невдоволення його діями, отаман негайно кидав на землю шапку, клав палицю, вклонявся товариству, дякуючи за виявлену протягом року честь, і йшов у свій курінь.

Козачий казан

Їли козаки з одного казана. Він в них шанувався, як святиня і символ їхньої військової частини. Козацькі бунти починалися з того, що вони перевертали свої казани. Казани також грали роль символу військової єдності куреня.

Тверезе військо

У військових походах козакам пиячити було суворо заборонено. Порушення цього правила прирівнювалось до зради і могло каратись смертю.

Козаки без хліба

Козаки кожного куреня мешкали разом зі своїм отаманом. Для приготування їжі у кожному курені був кухар, якому допомагали кілька хлопчиків, що приносили йому воду й чистили казани після обіду.

Обід складався з двох страв. Перша звалася "саламаха", вона нагадувала кашу, приготовану з борошном, водою та сіллю. Друга мала назву "тетеря" і являла собою суміш борошна, крупи та проса. Вона була трохи рідша за саламаху, бо в неї додавали багато слабенького пива або рибної юшки. Провізію купували за гроші куреня. Згадані страви подавали у великих посудинах, які звалися "ваганки", але ніколи не вживали хліба. Козаки, які не задовольнялися звичайними стравами, а хотіли їсти м'ясо або рибу, купували їх за власні гроші у складку гуртом.

Вуса та оселедець козаків

Що стосується характерної зачіски та вусів українських лицарів, то кажуть, що козаки успадкували їх від язичницьких предків. Традиція голити голову та обличчя передавалася від місцевих племен до Київської Русі і так з часом дійшла і до козаків.

Історики кажуть, що у древніх слов'ян немає жодного бога з бородою чи довгим волоссям, а отже такий образ вважався здавна божественним. Хоча існує ще одна легенда, що козаки вважали себе надто грішними для раю. Тому, коли вони потраплять у пекло, Бог може змилуватись над ними і витягнути за чуба.

А ще козаки казали: "Як на війні загину - мене ангел понесе в небо за чуприну".