Поставте скибку хліба на стакан

І голови схиліть в скорботі вічній

За тих, кого убив Афганістан,

Чиї він душі зранив і скалічив.

О, Україно! Ніжно пригорни

Усіх живих своїх синів, як мати,

Щоб ми уже не бачили війни,

Не чули щоб ніколи звук гармати.

 

Щорічно 15 лютого в Україні відзначається День вшанування  учасників бойових дій на території інших держав. В цей день у 1989 році, після десятирічної війни, було завершено виведення військ з Афганістану. 32 роки  минуло відтоді, але рани цієї війни кровоточать і досі.

Афганістан…  У нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла. З 1979  до 1989 року, близько ста п'ятдесяти тисяч українців пройшли через горнило "афганської війни". Близько 4 тисяч молодих хлопців - українців загинуло на тій війні, 72 - вважаються зниклими безвісти або потрапили в полон. Отримали поранення більш ніж 8 тисяч українців, 6000 з них повернулися до рідних домівок інвалідами.

Афганістан… Він став синонімом людського лиха, справжнього пекла: палюче сонце, спекотний вітер – афганець, пісок, що не дає дихати, і завжди хочеться пити.   Афганська війна – це не тільки трагедія, це ще доблесть і мужність людей, які побували в епіцентрі кривавого конфлікту, а також – застереження на майбутнє. Важливо зберегти пам’ять про ті події, вклонитися тим людям, які не повернулися з війни, виконуючи свій обов’язок перед Батьківщиною.

У Центральній бібліотеці до цієї дати оформлена книжкова виставка-реквієм «Ціна чужої війни».  До уваги відвідувачів бібліотеки представлені книги про війну в Афганістані, статті із місцевих газет, художні твори  в яких відображено мужність і героїзм наших бійців.

       Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни і пам'ятати, що і серед нас живуть люди, які в 20-30 років стали свідками й учасниками воєнних подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом і подвигом.