Сьогодні минає 5 років, як у наше село прийшла сумна і страшна звістка.15 лютого 2016 року  під Артемівськом Луганської області загинув наш односельчанин, воїн 58-ї бригади Василь Серафимович Шишолик. Йому було лише 47. Нагла смерть забрала сина у старенької матері, чоловіка у дружини, батька у трьох дітей, дідуся в маленької онучки…

У пам’яті односельчан Василь залишиться веселою, життєрадісною людиною. «Він дуже любив співати, чудово грав на саксофоні, а скільки він відіграв весіль…», - з жалем пригадують односельці загиблого Героя.

Скільки б років не минуло, а Василь Шишолик назавжди залишиться в наших серцях та пам’яті.

Герої не вмирають!

Злетів у піднебесся на завжди..

Зростав Василь серед краси лісів

Й озерних плес у рідному Приліснім.

Зірок не рвав, але життя любив,

І рідний край, і українську пісню.

 

На космодромі молодим служив,

Де кораблі злітали в піднебесся.

Радів, чекав і мріяв, просто жив,

І кликав долю, чи не озоветься.

 

Знайшлась одна-єдина назавжди.

Дітей зростили і жили в любові.

Тож не чекали від Кремля біди –

Вона прийшла, замішана на крові.

 

Василь залишив все, що так любив,

І добровольцем на Донбас поїхав.

Країну рідну гідно боронив,

Щоб і Прилісне не спіткало лихо.

 

Воно прийшло у його рідний дім

Із звісткою: «Під Соледаром вбито».

Своє життя Герой віддав, а втім

Про нього пам’ять буде вічно жити.

 

Понесли на руках його труну

Через сплетіння болю, сліз й любові.

Серця живих кляли страшну війну.

«Герої не вмирають!» - Слава в слові.