29 серпня в Україні відзначається День пам'яті захиcників України. Відповідний Указ підписано Президентом України Володимиром Зеленським 23 серпня 2019 року аби вшанувати героїв, які полягли в боротьбі за незалежність Батьківщини. «З метою гідного вшанування їхньої пам’яті я підписав Указ про встановлення Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, та відзначення його щорічно 29-го серпня», – йдеться у коментарі Президента.

Таку дату було обрано не дарма. 29 серпня 2014 року – день, коли внаслідок збройного конфлікту на Сході була найбільша кількість втрат. І саме у цей час поспіли соняшники, проте збирати їх було складно, адже в серпні 2014 року на полях тривали бої, де залишалися загиблі українські захисники. Тому квітка соняшника стала символом скорботи за загиблими на Донбасі українськими героями.

З цієї нагоди в Центральній бібліотеці Прилісненськї сільської  ради було оформлено вистаку-спомин «Герої не вмирають», а також  проведено майстер-клас по виготовленню соняшника «Сонях-квітка сонця та добра».

Пам’ятаймо про всіх, хто віддав своє життя за свободу і Незалежність України!

 З нагоди Дня Державного Прапора України та 29-ї річниці Незалежності України працівники Центральної бібліотеки Прилісненської сільської ради організували для читачів книжкову виставку-калейдоскоп «Незалежна і єдина – наша ненька Україна» і бажають всім міцного здоров’я, добробуту, життєвої снаги і нових звершень в ім'я України!

 Зі святом Вас!

Усіх бажаючих запрошуємо до перегляду.

28 липня в Україні щорічно відзначається державна пам’ятна дата – День хрещення Київської Русі. Саме цього дня Православна Церква вшановує пам'ять Святого Рівноапостольного князя Володимира, хрестителя Київської Русі, одного із засновників і покровителів нашої державності.

Святий рівноапостольний князь Володимир Великий 1032 роки тому ухвалив доленосне рішення – охрестити Русь-Україну. У 988 році він захопив візантійське місто Корсунь і, погрожуючи піти війною на Константинополь, зажадав у дружини сестру візантійського імператора Анну. Він отримав згоду при умові, що пройде обряд хрещення, і прийняв умови. Цього ж року Володимир разом зі своїм військом пройшов обряд хрещення, отримавши ім'я Василь, та одружився з Анною. Князь Володимир не тільки сам навернувся до християнства, але й посприяв тому, що християнство стало державною релігією Київської Русі. Після свого хрещення Володимир наказав киянам хреститися, а поганських ідолів скинути у Дніпро. Місце, де були хрещені діти Володимира Великого в Києві, до цих пір називається Хрещатиком. Святе Хрещення прийняли після Києва жителі Луцька, Володимира-Волинського, Чернігова і інших міст. Хрещення Русі супроводжувалось утвердженням церковної ієрархії - в Києві було створено митрополію Константинопольського патріархату, а в Новгороді, Білгороді, Переяславі та Чернігові - єпархії, що сприяло поширенню грамотності на Русі.

 Офіційним державним святом День Хрещення Київської Русі — 28 липня — став згідно з указом Президента України Віктора Ющенка у 2008 році. Слід додати, що 28 липня вважається днем смерті Князя Володимира, а саме хрещення найбільш ймовірно відбулося 14 серпня (за новим стилем).

  В Центральній бібліотеці Прилісненської сільської ради розгорнута тематично-інформаційна полиця «Хрещення Київської Русі» на якій представлена література про становлення християнства на українській землі, про державного діяча Володимира Великого. Вона присвячена цим пам’ятним подіям, що поклали початок утвердження християнства, як державної релігії та вшанування пам’яті величної постаті Володимира Великого.

Свято Хрещення давньої України нагадує нам про одвічні християнські цінності – правду, добро, милосердя, любов до ближнього. Потужний потенціал християнства дав імпульс для єдності. Пам’ятаймо, що лише разом ми зможемо розбудувати вільну європейську демократичну Україну.

У ніч купальську,тиху
Запалимо вогонь,
Щоби біда і лихо
Стояли осторонь.
Добро,що є навколо,
Єднається в цей час,
Хай сила зла ніколи
Не опанує нас!
Бажаємо здоров я
І дітям ,і старим,
Щоб лиш добро збувалось
І вдача посміхалась.

Свято Івана Купала вважається одним з найзагадковіших, відзначають його українці в ніч з 6 на 7 липня.

Традиції цього свята пов’язані  ще з дохристиянськими часами. За старим календарем його відзначали з 20 по 22 червня.

Історія Івана Купала

 У цей день відзначають два свята. Церква згадує про народження Хрестителя Господнього Іоанна Предтечі, тому і християнське свято іменується його "різдвом".

 Батьки Іоанна - священик Єрусалимського храму Захарія і його дружина Єлисавета - дожили до старості бездітними. Одного разу Захарію явився архангел Гавриїл і сповістив про швидке народження сина. Захарія в силу похилого віку засумнівався у словах ангела - і був покараний за маловір'я: він онімів. Знову говорити він почав тільки після народження сина, який передбачив пришестя у світ Ісуса Христа, а потім і хрестив Сина Божого у водах Йордану.

Друге свято в день Івана Купала - язичницьке. Його відзначали слов'янські племена ще в дохристиянську епоху.

 Це свято приурочене слов'янському богу Ярилу, який вважався покровителем сонця і всього живого. Звідси і ще одна назва свята - Ярилин день.

 Наші предки вважали, що якщо в цей день скупатися у водоймі, можна позбутися від хвороб. Деякі дослідники вважають, що назва "Купала" пов'язане саме з цим обрядом.

Іван Купала в інших країнах

 Оскільки те свято пов'язане з днем ​​літнього сонцестояння, то аналоги Купали зустрічаються по всій Європі. Наприклад, у Німеччині, ще в дохристиянські часи відзначали Йоль. А в Фінляндії і Естонії цей день, Юханнус і Яаніпяев відповідно, святкують досі. У цих країнах він є державним святом і офіційним вихідним днем.

Чого не можна робити на Івана Купала?

Згідно з народними віруваннями, на Івана Купала прокидається різного роду нечисть — відьми, змії, водяники, русалки, перевертні. Тому цієї ночі не можна спати.

Крім того, в цей період не заведено нічого віддавати, продавати і позичати, інакше сім'я може збідніти.

Які обряди і повір'я пов'язані з Івана Купала?

Головні символи Івана Купала – вода, вогонь і трави.

Обов'язковий атрибут – купання на сході сонця. Вважається, що таким чином людина проходить своєрідний ритуал очищення – змиває з себе захворювання і зміцнює імунітет. Купання відбувалося в різних місцях: хтось очищався в річках, хтось готував для цього лазню.

Потім наставала черга вогню. На височинах або біля річок розпалювали вогнища. Іноді вогонь добували прадавнім способом – тертям дерева об дерево. Розпалювали багаття пізно увечері і найчастіше палили до самого ранку.

Цікаво те, що в селах до вогнища мали вийти всі жінки села. Ту, яка не з'явилася, могли запідозрити у відьомстві.

Навколо багать водили хороводи, але найбільш відоме його призначення – в іншому.

Через багаття стрибали: як поодинці хлопці та дівчата, так і пари, які трималися за руки. Вважали, що, якщо молода пара долала багаття, не відпускаючи рук один одного, значить, їм судилося бути разом. Якщо їхні руки розмикалися, то це означало, що пара незабаром розлучиться.

Коли молодь закінчувала гуляння з багаттям, старше покоління проводило свою домашню худобу між купальськими вогнищами для того, щоб її не спіткали смерть і хвороба.

Ще одним важливим атрибутом свята були і залишаються ворожіння.

Дівчата ворожили на судженого – плели вінки із 12 різних видів рослин, після чого пускали їх по воді.

Якщо вінок потоне, то дівчина не вийде заміж цього року, якщо відплив від берега – весілля вже близько.

Крім того, у цей день заведено збирати квіти для ворожіння – богатки. Знайшовши квітку, дівчина клала її під подушку. Якщо бутон розпустився – заміжжя незабаром, якщо зів'яв, то доведеться зачекати.

У ніч на Івана Купала дівчата ходили до лісу збирати лікарські трави та квіти, які, згідно з повір'ями, у цей період наділені  особливою силою.

Наприклад, зірвану в купальську ніч квітку полуцвіту необхідно було вкласти в усі кутки своєї хати. Вважалося, що злодій ніколи не залізе, позаяк буде чути голоси в будинку.

Ну і, звісно, офіційно стартувало полювання на папороть.

 Можливо, і нам слід дотримуватися обрядів та звичаїв наших пращурів, щоб хоч раз на рік зануритися в містичну ніч, яку так любили наші предки.

День Конституції – не просто свято нормативного акту, а день, коли було затверджено права і свободи громадян України.

 Конституція – це основний державний документ, який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування органів влади, виборчу систему, права й обов’язки держави, суспільства та громадян.

День Конститу́ції Украї́ни святкується щорічно 28 червня на честь прийняття Конституції України у 1996 році та  закріплене в самій Конституції:

        Стаття 161. День прийняття Конституції України є державним святом — Днем Конституції України.

Центральна бібліотека пропонує увазі користувачів віртуальну виставку «Конституція – оберіг нашої держави». Представлена   література  дає можливість зрозуміти, яким важливим і важким був процес створення власної Конституції та відображає найважливіші шляхи становлення українського конституціоналізму, що триває і зараз.

22 червня – День Скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні. Адже саме цього дня 1941 року війська нацистської Німеччини без оголошення війни перейшли кордон Радянського Союзу і почали захоплювати території.

Це була найжорстокіша та найкривавіша війна в історії людства, що забрала десятки мільйонів життів, тривала 1418 днів. Слід зазначити, що Україна не тільки серед колишніх радянських республік, а й з усіх країн світу, зазнала найбільших втрат за роки тієї війни. За різними оцінками, в Україні загинуло від 8 до 10 мільйонів людей, з них цивільного населення близько 5 млн, 2,2 мільйона було вивезено на примусові роботи до нацистської Німеччини, 10 мільйонів втратило притулок. Гірка доля не оминула жодну українську родину, війна забрала життя кожного п’ятого українця.
День скорботи встановлено в Україні «…з метою всенародного вшанування пам’яті синів і дочок українського народу, полеглих під час війни 1941-1945 років, їх подвигу та жертовності … на підтримку ініціативи громадських організацій ветеранів війни, праці, Збройних Сил і жертв нацистських переслідувань…» згідно з Указом Президента України «Про День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні» від 17 листопада 2000 р. № 1245/2000.

Пам’ятаймо  тих, хто так і не повернувся з війни, тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар, і тих, чиї життя були покалічені і зруйновані.
Висловлюємо вдячність ветеранам за те, що подарували нам, нащадкам, можливість жити вільно.

До дня Скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні Центральна бібліотека підготувала книжкову виставку на тему «Про війну з книжок ми читаємо…». Це реальні історії людей в книгах про Другу світову війну в широкому асортименті творів різного типу, формату та жанру. Кожний з них проливає світло на певні аспекти того страшного часу. Це  розповіді про кошмарні події воєнних років, викладені звичайними людьми: ветеранами, вітчизняними вченими, медиками, звичайними солдатами, людьми вищих військових чинів.

Безперечними лідерами серед авторів про Другу Світову є Олександр Довженко з його "Україна у вогні". Повість було написано у 1943 році, тобто у самий розпал війни. Її краще читати разом з його щоденниками 41-45 років – щоб розуміти ту драму, в якій знаходився сам письменник.

  

Друга постать – це Олесь Гончар з його творами "Прапороносці" чи "Людина і зброя".

Також цікавим є документальний роман Анатолія Кузнєцова "Бабин Яр". Це спогади очевидця, який дитиною був у Києві і дуже детально у 60-их роках описав те, що відбувалося в нього на очах. Це досить складна для читання, але важлива література про Другу світову війну в українському контексті.

Теми війни торкався Юрій Винничук у своєму романі "Танго смерті". Хтось сприймав його захоплено, хтось критикував, проте це твір, який яскраво змальовує події Другої світової війни у Львові.

Документальний нарис "Дякуємо і мертвим, і живим". Свідчення людяності під час війни 1941-45 автором якого є Віктор Педак. Книга запорізького журналіста про долі остарбайтерів, які під час війни опинилися в Німеччині. Автор отримав сотні листів. На багатьох прикладах він доводить, що такі людські якості як порядність, та здатність розуміти чужу біду є у важкі хвилини визначальними. Той, хто здавався ворогом, ставав рятівником. Не зважаючи на війну та ворожнечу, людяність та гуманізм завжди притаманні людині.

Україна в Другій світовій війні: погляд з ХХІ століття : історичні нариси у 2 книгах.

 У виданні висвітлюється широке коло концептуальних питань одного з найбільш драматичних періодів історії України – періоду Другої світової та Великої Вітчизняної воєн.

На основі критичного аналізу вже опублікованих матеріалів і нових масивів джерел, більшість з яких вводиться до наукового обігу, подається сучасне бачення мобілізаційних і режимних заходів радянського керівництва, стратегічних і фронтових операцій на території України, політики німецької та румунської окупаційної влади, повсякденного життя цивільного населення в умовах нацистського режиму, боротьби партизанів та підпільників у тилу нацистських окупантів, діяльності самостійницьких інституцій, становища військовополонених, суспільно-політичних та соціокультурних процесів воєнної доби, стану радянської економіки в роки війни та відбудовний період, з’ясовуються долі жертв нацистських переслідувань, демографічні втрати українського народу в роки війни.
Видання розраховано на всіх, хто цікавиться минулим України.

«Друга світова війна: український вимір» автора Фелікса Левітаса.
Книгу присвячено суперечливим сторінкам минулої війни. Спираючись на новітню українську, російську, англо-мериканську та німецьку історіографію, автор прагнув дати відповіді на найактуальніші питання Другої світової війни та розкрити роль і місце України в подіях 1939—1945 років. Основну увагу приділено питанням, які зумовлюють широкий науковий і пізнавальний інтерес у сучасному українському суспільстві: справжні причини Другої світової війни, особливості таємної міжнародної дипломатії, трагедія і подвиг перших років війни, ціна великої перемоги, історичне значення перемоги над нацизмом, українці-герої, проблеми національного примирення, війна як історичний феномен. Видання розраховане на викладачів і студентів ВНЗ, учителів і старшокласників, а також на всіх, хто цікавиться новітньою історією України.

 Щороку в перший день літа, 1 червня, відзначається Міжнародний день захисту дітей – прекрасне свято радості та надії. Адже саме в дітях ми хочемо бачити здійснення своїх мрій і сподівань. Прагнемо, щоб вони росли здоровими та радісними, прославляли свої родини і рідний край.

Тож нехай наші діти якомога довше залишаються дітьми. Безтурботними, веселими, радісними. Хочеться побажати, щоб кожна дитина була здоровою і оточеною любов’ю та турботою.  Нехай небо над головою завжди буде мирним, а кожен день – добрим і цікавим.

Водночас це й свято тих, хто завжди поруч з дітьми, хто піклується про них і допомагає твердо стати на ноги – батьків, вихователів, учителів, наставників.  Ми всім бажаємо терпіння, доброти і ніжності. Не забувайте, що саме ви відповідаєте за щасливе і безпечне дитинство дітлахів.

Цього року у зв’язку з карантинним обмеженням у Центральній бібліотеці заходи до відзначення Міжнародного дня захисту дітей  проводитися нажаль не будуть. Але  працівники  бібліотеки   підготували книжкову виставку «Права та обов’язки в сюжетах казок» та пропонують переглянути фото-спогади за минулі роки.