Сьогодні, 25 лютого 2021 року виповнюється 150 років від дня народження геніальної української поетеси та активної громадської діячки Лесі Українки (справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач-Квітка, 1871-1913). Природа щедро обдарувала її: дала  добре й мужнє серце, хист до музики, малювання, вишивки, могутній поетичний талант, великі здібності до науки. Завдяки щирій відданості рідній країні, її ім'я стало одним із символів української держави і назавжди  вкарбовано в історію нашого краю.

Леся Українка – неперевершений поет боротьби, поет-патріот. Її твори надихають, додають сил та впевненості.

З нагоди дня народження письменниці Лесі Українки у  Центральній бібліотеці оформлена книжкова виставка «Ти себе українкою звала». Представлена література  познайомить  відвідувачів з  найкращими книгами, присвяченими  її життю та  творчості.  Гортаючи їх сторінки, зацікавлений користувач помандрує численними дорогами, що простилалися перед Лесею Українкою.

Запрошуємо всіх бажаючих познайомитися з творчою діяльністю, особистим життям видатної української поетеси.

 

 

А сотню вже зустріли небеса…
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза…
А батько сина ще не відпускав…

Їх називали Небесною Сотнею - українців які загинули у Києві на Майдані. Ці люди назавжди змінили нашу країну і самих українців, підняли наш національний і патріотичний дух. Саме завдяки майдану наша держава довела всьому світові гідність, мужність і тверду волю до справедливості. Кожен здійснив особистий подвиг та віддав найцінніше - своє життя заради нової України.
        Напередодні відзначення  Дня Героїв Небесної Сотні  Будинок культури спільно з Центральною бібліотекою провели годину-реквієм «Повернути не можна, забути не можливо».
Ведучі заходу Курчик Ангеліна та Кузьмич Анна, а також учениці  10 класу Ємчик Христина та Слива Ірина пригадали події тих трагічних днів.
 Присутні вшанували хвилиною мовчання Героїв Небесної Сотні, що впали мертвими за світле Майбутнє України та переглянули відеосюжет про трагічні події на Майдані.
Нікого з присутніх не залишило байдужим декламування Тетяною Хилюк вірша «Поговори зі мною синку мій».  Справив  неабияке враження танець вихованців Школи Мистецтв та   пісні: «Молитва за Україну» (виконувала Людмила Коваль), «Присягу двічі не дають» (виконувала Юлія Худякова), «Кленова балада» (у виконанні Олександри Миронюк та Олександра Гуменюка) та інших.
 Герої не вмирають, вони завжди будуть в наших серцях! Слава Україні! Героям слава!

                                       

           

        

        

          

         

        

         

         

          

         

 

 

Сьогодні минає 5 років, як у наше село прийшла сумна і страшна звістка.15 лютого 2016 року  під Артемівськом Луганської області загинув наш односельчанин, воїн 58-ї бригади Василь Серафимович Шишолик. Йому було лише 47. Нагла смерть забрала сина у старенької матері, чоловіка у дружини, батька у трьох дітей, дідуся в маленької онучки…

У пам’яті односельчан Василь залишиться веселою, життєрадісною людиною. «Він дуже любив співати, чудово грав на саксофоні, а скільки він відіграв весіль…», - з жалем пригадують односельці загиблого Героя.

Скільки б років не минуло, а Василь Шишолик назавжди залишиться в наших серцях та пам’яті.

Герої не вмирають!

Злетів у піднебесся на завжди..

Зростав Василь серед краси лісів

Й озерних плес у рідному Приліснім.

Зірок не рвав, але життя любив,

І рідний край, і українську пісню.

 

На космодромі молодим служив,

Де кораблі злітали в піднебесся.

Радів, чекав і мріяв, просто жив,

І кликав долю, чи не озоветься.

 

Знайшлась одна-єдина назавжди.

Дітей зростили і жили в любові.

Тож не чекали від Кремля біди –

Вона прийшла, замішана на крові.

 

Василь залишив все, що так любив,

І добровольцем на Донбас поїхав.

Країну рідну гідно боронив,

Щоб і Прилісне не спіткало лихо.

 

Воно прийшло у його рідний дім

Із звісткою: «Під Соледаром вбито».

Своє життя Герой віддав, а втім

Про нього пам’ять буде вічно жити.

 

Понесли на руках його труну

Через сплетіння болю, сліз й любові.

Серця живих кляли страшну війну.

«Герої не вмирають!» - Слава в слові.   

 

 

 

 

Поставте скибку хліба на стакан

І голови схиліть в скорботі вічній

За тих, кого убив Афганістан,

Чиї він душі зранив і скалічив.

О, Україно! Ніжно пригорни

Усіх живих своїх синів, як мати,

Щоб ми уже не бачили війни,

Не чули щоб ніколи звук гармати.

 

Щорічно 15 лютого в Україні відзначається День вшанування  учасників бойових дій на території інших держав. В цей день у 1989 році, після десятирічної війни, було завершено виведення військ з Афганістану. 32 роки  минуло відтоді, але рани цієї війни кровоточать і досі.

Афганістан…  У нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла. З 1979  до 1989 року, близько ста п'ятдесяти тисяч українців пройшли через горнило "афганської війни". Близько 4 тисяч молодих хлопців - українців загинуло на тій війні, 72 - вважаються зниклими безвісти або потрапили в полон. Отримали поранення більш ніж 8 тисяч українців, 6000 з них повернулися до рідних домівок інвалідами.

Афганістан… Він став синонімом людського лиха, справжнього пекла: палюче сонце, спекотний вітер – афганець, пісок, що не дає дихати, і завжди хочеться пити.   Афганська війна – це не тільки трагедія, це ще доблесть і мужність людей, які побували в епіцентрі кривавого конфлікту, а також – застереження на майбутнє. Важливо зберегти пам’ять про ті події, вклонитися тим людям, які не повернулися з війни, виконуючи свій обов’язок перед Батьківщиною.

У Центральній бібліотеці до цієї дати оформлена книжкова виставка-реквієм «Ціна чужої війни».  До уваги відвідувачів бібліотеки представлені книги про війну в Афганістані, статті із місцевих газет, художні твори  в яких відображено мужність і героїзм наших бійців.

       Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни і пам'ятати, що і серед нас живуть люди, які в 20-30 років стали свідками й учасниками воєнних подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом і подвигом.

 

 

 

"Книгочитограйко"

14 лютого закохані всього світу святкують - День Святого Валентина, або День закоханих. В це світле свято  всі люди  хочуть повідомити своїм коханим, рідним, близьким про свої почуття, дарують подарунки, готують сюрпризи.

У нашій країні традиція дарувати один одному листівки-валентинки, милі сюрпризи і зізнаватися в любові всім оточуючим з'явилася відносно недавно, на початку 90-х років.

З цієї нагоди, наперододні цього світлого свята у Центральній бібліотеці пройшов майстер-клас по виготовленню валентинок з членами клубу «Книгочитограйко». Діти, використовуючи кольоровий папір, картон, клей, ножниці та інші можливі підручні матеріали, старанно виготовляли листівки у вигляді сердець, гарно оздоблюючи, проявляли фантазію і демонстрували свої смаки та вміння. У кінцевому результаті кожна робота набула своєї неповторності.