СЛОВО І ЧАС Доброго дня, шановні читачі блогу "Запроси до серця книгу"! Від сьогодні я, Тетяна Шишолик, завідувачка бібліотекою, хочу розпочати нову рубрику блогу - "Слово і час".
В цій рубриці я буду опубліковувати поетичні твори ( дуже вже люблю поезію), в яких відбивається дух сьогодення.
Якщо, шановні наші користувачі, Ви хочете поділитись влучним поетичним словом, своїм власним чи іншого автора, з широким загалом - просимо звертатись до бібліотеки, безпосередньо до мене, Тетяни Іванівни, і ці вірші будуть надруковані в наступних публікаціях блогу.
Завчасно Вам вдячна!
Вашій увазі пропоную перший твір рубрики "Слово і час" - вірш без назви Бориса Гуменюка, воїна і поета.
Сьогодні субота,
і там, де не чути пострілів, у людей вихідний.
Щоправда, ще є жнива, які не відпускають доти,
доки не зібрано хліб до зернини,
які називають "битва за урожай".
А в тебе і твоїх побратимів - війна у квадраті,
битва за право і змогу битися за урожай
під мирним небом.
Та мирного неба на всіх не стачає,
та Україною гуляє негода:
в лютому морозило на Майдані,
у березні сльозоточило в Криму,
а з квітня хмари облягли Схід -
блискає, гримить, сипле град,
й невтішний прогноз погоди не обіцяє швидких змін.
Та ще наслав несусвітню спеку, в яку й нині до кінця не вірять
у прохолодній Європі.
А в Слов'янську чи у Луганську жарко подвійно,
і не сховаєшся у холодок, не увімкнеш кондиціонер
та все більше розпалюєшся ненавистю до ворогів -
тих, що перед тобою,
й тих, що пострілюють у спину або цинічно вичікують,
коли прийде старший брат
і височайше дозволить лобизати закривавлений чобіт.
В отарі завжди так:
вовки рвуть крайніх, а решта байдуже дивляться збоку,
наївно сподіваючись, що їх це мине...
І не знайти слів, сумірним із болем утрат,
які хоч трохи погамують пекучий сором провини,
і залишається тільки вилізти з диванного укриття
й стати поруч,
навіть якщо не служив у війську,
жодного разу не стріляв -
хоча б у фанерний силует.
Бо хто ж, як не я...
